Василь Симоненко – постать, яка сколихнула суспiльну думкуУкраїни

Василь Симоненко – постать, яка сколихнула суспiльну думкуУкраїни кiнця 50-х – початку 60-х років ХХ столiття.

Як спрагла земля вбирає в себе цілющу вологу дощу, так народ узяв у свою нацiональну свiдомiсть його чисту, правдиву поезiю. Симоненко прожив коротке, але яскраве життя i запалив свою неповторну зорю на небосхилi 

нашої духовностi.

Я не бував за дальнiми морями,

Чужих дорiг нiколи не топтав –

В своїм краю пiд буйними вiтрами

Щасливим я i вiльним виростав.

Мене лiси здоров’ям напували,

Коли бродив у їхнiй гущинi,

Менi поля задумливо шептали

Свої нiким не спiванi пiснi.

Коли не вмiв ще й букваря читати,

Ходив, як кажуть, пiшки пiд столом,

Любить людей мене навчила мати

І рiдну землю, що б там не було.

Чужих країв нiколи я не бачив,

Принад не знаю їхнiх i окрас,

Та вiрю серцем щирим i гарячим:

Нема землi такої, як у нас.