Щирі вітання

Щиро вітаємо з перемогою танцювальні колективи (3 місце) Пробіжнянської мистецької школи та балетмейстера Андрія Козьмук. Бажаємо нових, не менш яскравих, звершень і злетів. Нехай зірка вашої слави не згасає, сили накопичуються, а здоров’я дозволить все це здійснюється в кращому вигляді!

День пам'яті жертв Голодоморів .

                              25 листопада в Україні - День пам'яті жертв Голодоморів .                  День великої скорботи для українців.

Щороку в четверту суботу листопада українці у всьому світі вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.

Із здобуттям незалежності Україна пройшла великий шлях у прийнятті та усвідомлення наслідків Голодоморів, розкриття архівів й дослідження цього питання відкрило правду про злодіяння радянської влади як для українців, так і для всього світу. В Україні голодоморів було кілька:

1921-1923 рр.

1932-1933 рр.

1946-1947 рр.

Найжорстокішим був голодомор у період 1932-1933 рр. - штучно створений голод. За цей час від голоду померло більше 7 мільйонів українців.

Невинно загиблих людей вшановують хвилиною мовчання, а по всій країні у вікні запалюють свічку пам’яті.

День Гідності та Свободи 2023: 10 цікавих фактів про Революцію Гідності

Цього року в День Гідності та Свободи ми відзначаємо 10-ту річницю Революції Гідності.21 листопада - День Гідності та Свободи в Україні. Одне із знакових державних свят встановлене на честь двох революцій - Помаранчевої 2004 року та Революції Гідності 2013-го. У цьому році відзначаємо перший ювілей Революції Гідності - 10 років та згадуємо десять цікавих фактів про неї.

• Початок Революції Гідності співпав з 9-ю річницею Помаранчевої Революції. Народні протести проти рішення уряду Азарова, який вирішив призупинити процес євроінтеграції України, розпочалися увечері 21 листопада 2013 року. За 9 років до цього, 22 листопада 2004-го, люди вийшли на мітинг проти фальсифікацій результатів президентських виборів. І в 2004-му, і в 2013-му протестували проти дій Віктора Януковича.
• 100-метрового листа "донецькому султану" - Віктору Януковичу - написали активісти 27 листопада на Майдані Незалежності. Януковича закликали обрати євроінтеграцію, пояснювали, чому це треба зробити та давали поради уряду.

• "Живий євроланцюг" між Києвом та Перемишлем організували українські студенти 29 листопада - він почався у Києві і проліг через Житомир, Рівне, Львів і до Шегині на кордоні з Польщею. Довжина "ланцюга" становила 625 кілометрів, і він став другим в історії України з січня 1990 року, коли було створено подібний живий ланцюг на Акт Злуки.
• "Марш мільйона" пройшов 8 грудня у Києві - на Народне Віче на Майдані Незалежності зібралося понад мільйон людей. Вони прийняли рішення про початок блокування Адміністрації президента, Кабміну та інших установ.

• Михайлівський набат зазвучав після того, як у ніч з 10 на 11 грудня підрозділи внутрішніх військ і "Беркута" зробили спробу розігнати протестувальників на Майдані у Києві. Михайлівський Золотоверхий собор безперервно бив у дзвони - на той дзвін з усього міста стікалися мешканці. Диякон Михайлівського собору Іван Сидор отримав благословення у намісника монастиря ігумена Агапіта і побіг на дзвіницю. Пізніше він розповідав, що не знав насправді, як бити на сполох, адже останній раз таке відбувалося в 1240 році, коли під Києвом стояла татаро-монгольська орда. Але разом зі студентами-помічниками вклали у той передзвін всю душу, порвали чотири троса і стерли руки до мозолів. 

• 200-тисячний хор на Майдані Незалежності виконав 14 грудня державний гімн України. Співали близько 200 тисяч людей, які зібралися на площі, а супроводжували хор "вогнями" мобільних телефонів та ліхтариків.

• "Стіна плачу та боротьби" була споруджена тоді ж, у грудні, на Майдані. Із дерев'яних брусків створили огорожу, на кожному з них було написано назву населеного пункту, з якого приїхали люди до Києва. 

• "Вогнехреща" замість Водохрещі сталася на Майдані 19 січня 2014 року - мирний протест перейшов у відкрите збройне протистояння. Мітингувальники, розчаровані безрезультативністю віче  та обурені "диктаторськими законами", прийнятими Верховою Радою 16 січня, вирушили до Верховної Ради. На початку вулиці Грушевського дорогу їм перекрили підрозділи внутрішніх військ і "Беркута". Майданівці пішли на штурм силовиків - розпочалося жорстоке протистояння, на щастя, без жертв - поки що. Пізніше цю подію назвуть так і назвуть - "Вогнехреща".

• У пастку "Беркуту" потрапили майданівці 20 лютого 2014 року, після ряду трагічних подій. Спецпідрозділ, що всю ніч штурмував "Майдан", покинув позиції і рушив до вулиці Інститутської. Майданівці, які пішли слідом, потрапили під прицільний вогонь. Тоді кількість загиблих від куль снайперів зросла до десятків... 

Загалом на Майдані під час Революції Гідності загинули понад 100 осіб - їх згодом назвуть "Небесною Сотнею". 

• У понад 20 країнах світу підтримали Революцію Гідності - кампанії пройшли у Польщі, США, Канаді, Великобританії, Франції, Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, Австрії, Австралії, Бельгії, Грузії, Естонії, Литві, Норвегії, Швеції, Чехії та інших. Євромайдан став найбільшою проєвропейською демонстрацією в історії ЄС та найтривалішим мітингом в історії - він безперервно простояв 92 доби

21 листопада - День Гідності та Свободи

21 листопада в Україні відзначається День Гідності та Свободи. Цього дня, з інтервалом у дев’ять років, розпочалися дві доленосні для сучасної України події: Помаранчева революція 2004-го та революція Гідності 2013-го. 

За попередніми результатами другого туру, оголошеними 21 листопада Центральною виборчою комісією, перемогу в президентських перегонах здобув Віктор Янукович. Масові та брутальні фальсифікації під час голосування та підрахунку голосів збурили українське суспільство. Прихильники опозиційного кандидата – Віктора Ющенка, 22 листопада вийшли на мітинги незгоди. Протестний рух охопив найбільші міста України, а центром став Майдан Незалежності у Києві. Внаслідок цих подій відбувся повторний другий тур президентських виборів за результатами якого переміг Ющенко.

У листопаді 2005 року новообраний Президент заснував свято – День Свободи.

У грудні 2011 року наступний Президент України Віктор Янукович скасував День Свободи і об’єднав його з Днем Соборності.

21 листопада 2013-го року на Майдані Незалежності у Києві розпочалася акція протесту проти рішення Кабінету Міністрів України призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Спочатку зібралося декілька сотень, а вже 24 листопада – понад сто тисяч прихильників євроінтеграції.

 Гідність — це не відчуття, це — код нашої нації, наша свобода — не слово, а дія!

Боролися, боремося та поборемо! Зміцнюючи гідність, захищаючи свободу!

Поклін війську, повага кожному хто причетний.

Щодня і назавжди вільна Україна!

Всесвітній день дитини 2023 – історія свята

 

20 листопада відзначається Всесвітній день дитини. Дата обрана не просто так. Саме у цей день у 1959 році Генеральна Асамблея прийняла Декларацію прав дитини, а у 1989 році – Конвенцію про права дитини. Метою проведення цього дня є захист прав дітей та розвитку середовища, дружнього стосовно дітей у всьому світі, а також святкування глобальної єдності та взаєморозуміння між дітьми, підтримки ініціатив, спрямованих на забезпечення добробуту дітей у всьому світі.

Незважаючи на те, що в цей день важливо відзначати всіх дітей, також необхідно повідомити їм про труднощі, з якими щодня стикаються інші діти, наприклад, діти експлуатуються як робітники, проживають в регіонах, де відбуваються армійські конфлікти, або мешкають на вулицях.

В цей день міжнародні організації також закликають школи та вчителів розповідати про реальність менш щасливих дітей у світі. Ідея полягає в тому, щоб діти знали, якими основоположними правами повинні володіти діти у всьому світі, незалежно від їх громадянства, походження чи соціального стану.Велику увагу потрібно надавати освіті, оскільки діти, які не відвідують школу, часто є найбільш вразливими, а потім можуть пережити труднощі та жахи дитячої праці та армійських конфліктів.

В будь-якому випадку, свято дає чергову можливість привернути увагу високопосадовців до нагальних питань щодо покращення життя та розвитку кожної дитини.

Готуємось до "Національного тижня читання"

 

Згідно зі стратегією розвитку читання на період до 2032 року "Читання як життєва стратегія" з 4  до 10 грудня 2023 року  Український інститут книги проводить Всеукраїнську інформаційно-просвітницьку тематичну акцію "Національний тиждень читання". Мета цієї акції — консолідувати українське суспільство навколо читання як тренду.

Її цьогорічне гасло — "Бути своїми".

Бібліотеки запрошують долучитися до реалізації Акції.

Для цього потрібно :

- на сторінках у соціальних мережах розмістити інформацію про Акцію; 

- організувати відповідні заходи, наприклад, обговорення літературних творів, читання вголос, вікторини, читацькі клуби, зустрічі з письменниками, квести тощо. Деякі заходи, за бажанням організаторів, можуть бути присвячені 130-річчю Миколи Хвильового, чия постать є центральною у проведенні тижня читання у 2023 році;

-поділитися фотозвітами проведених заходів і розмістити їх на сторінках у соціальних мережах, використавши хештеги  #тижденьчитання2023 та #бутисвоїми, 

Наша бібліотека готує до Національного тижня читання тематичну полицю "Знайомтесь! Добірка  бомбезних історичних романів від "батька українського бестселлера" Василя Шкляра". Найбільш популярні та найбільш читанні.

Визначні постаті Колиндянської громади

 

ГОЛУБОВИЧ Сидір Тимофійович

Народився 6 березня 1873 року в селянській родині в с. Товстеньке,— український галицький державний діяч, адвокат, доктор права,посол австрійського парламенту від 1911року. та Галицького сейму  1913року.

Голова Ради державних секретарів ЗУНР 1919р.

 

БОРСА АНТIН  

Народився 20 грудня 1905 року в с. Товстеньке.

КАТОЛИЦЬКИЙ СВЯЩЕННИК, МИТРОФОРНИЙ ПРОТОЄРЕЙ

Закінчив Чортківську гiмназiю, 8 листопада 1921 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Крехівський монастир, де на облечинах отримав ім'я Атанасій. Після перших обітів (15 лютого 1924) вивчав гуманістику і риторику в Лаврівському монастирі та філософію в Кристинополі. Залишив Василіянський Чин на початку 1928 року. В 1932 році закінчив духовну семінарію в Станиславові і висвячений на священника 8 травня 1932 року. Служив парохом                        у Коропці та Буданові на Тернопільщині.                                                                     В 1936 році виїхав у США. Священник, декан у Джерсі-Сіті, Філадельфії. Автор богословських праць, уклав «Календар Провидіння», брав участь у виданні збірника «Чортківська округа» (1974).

Душпас­тирював в Галичині, в 1936 приїхав до США i був священником у парафiях Північної Дакоти, Коннектикуту й  Нью-Джерсі, найдовше в Джерзi Ситi, Рутерфодi та Байоннi. Був консультатором Фiладельфiйської Архиєпархiї. Служив духовним опiкуном “Провидiння”. 1980 iменований папським шамбе­ляном. З нагоди 60-ліття свяще­нства А. Борса сенат штату Нью-Джерсі прийняв 1992 вітальну резолюцію. 

ХАМЧУК Петро Михайлович «Бистрий»

                Народився 26 липня 1919 селі Великі Чорнокінці.                           Український військовий та політичний діяч, сотенний сотні «Сірі Вовки», курінний УПА, командир 18-го  ТВ «Стрипа» (05.1945 — 21.01.1947). Лицар Бронзового Хреста Бойової Заслуги та Срібного Хреста Бойової Заслуги 1-го класу.

Початкову школу закінчив у рідному селі. Захоплювався спортом, музикою та співами. У 1938 році, вступає до Чортківської гімназії товариства «Рідна школа» ім. Маркіяна Шашкевича. В 1943 році втікає із німецького підрозділу і восени йде до лісу, де формує повстанську сотню. Від листопада 1943 р. Петро Хамчук — командир сотні «Сірі вовки».

В грудні 1943 року відбувся перший бій сотні . Протягом першої половини 1944 року підрозділ «Бистрого» мав регулярні сутички із німецькими військами. У червні 1944 року відбувся бій з гітлерівцями поблизу затуринських лісів, під час якого було вбито близько 300 німецьких солдат. 16 серпня 1944 року загін «Бистрого», здійснив напад на радянський гарнізон в с. Пановичі Підгаєцького району. Під час нападу було вбито 60 ворогів, з боку повстанців втрат не було. 26 серпня 1944 року, поблизу с. Ягольниця був розбитий загін НКВС.

У другій половині 1944 р. сотня «Бистрого» виросла до куреня. Зі ступенем старшого булавного від 1945 р. — командир 18-го  ТВ «Стрипа», що належав до третьої воєнної округи УПА «Лисоня»

СИНЕЦЬКА-ІВАНИЦЬ Іванна

Народилася 24 липня 1897 року в с. Великі Чорнокінці 

Синецька-Іваницька Іванна – оперна і концертно-камерна співачка.

Вокальну освіту здобула у Празькій консерваторії (1922-1926, клас Д. Брамбергової). Вперше заявила про себе як камерна співачка у хорі О. Кошиця (1920) та концертах у Львові (1921), Празі (1926).
Працювала солісткою Українського театру товариства «Просвіта» в Ужгороді (1927-1929, 1932-1933). Дебютувала в партії Катерини

в опері М. Аркаса.

Восени 1929 і на весні 1930 рр. здійснила концертне турне містами Галичини і Буковини.  Виїхала до Мілана, де в 1930-1931 роках навчалась у приватній школі Каліни де Рівальті, солістки оперного театру Ла Скала. Повернувшись, вона дебютувала на сцені львівського театру опери. Давала концерти на Закарпатті, Буковині, у Галичині і Чехословаччині.

У 1933 р. співачка залишає Ужгородський театр і проводить концертне турне у Львові, Дрогобичі, Станіславі, Снятині, Коломиї, Стрию, Рогатині, Чернівцях. У 1934-1938 рр. вона була піонером популяризації української пісні на радіо Праги, Львова, Відня.

З 1937 р. співачка проводила концертні подорожі містами Чехословаччини, Австрії, Німеччини, Франції.