Вітаємо з Новим переможним 2024 роком!

 Ось і добігає кінця 2023 рік. Рік викликів, які ми, українці, долали пліч-о-пліч, та перемог, до яких долучався кожен!Цей рік просто дав нам зрозуміти ціну нашої реальності – ціну власного життя....

Дякую, Богу і нашим ЗСУ, за можливість прожити цей рік.

Вітаємо з Новим переможним 2024 роком!У 2024 році я бажаю всім нам перемоги, натхнення та міці, щоб відбудовувати та покращувати нашу рідну Україну! Хай ніколи не згасає у серці любов, а жага робити світ та життя кращими лише збільшується! Перемоги і мирного неба нашій Україні!!!

А війна змінила нас...

Ми не будуємо планів... Частіше молимося... Радіємо кожному прожитому дню... Ми навчилися цінувати елементарні речі -- спокійну ніч, тепло і світло в домі, тихий ранок... Все це стало дуже важливим для нас...

Вранці ми телефонуємо всім рідним і друзям... Виявляється вони для нас найдорожче, що ми маємо...

У нас одна мрія -- одна на всіх -- щоб скоріше все закінчилося. Щоб настав МИР в нашій країні... Щоб ожили вулиці в наших містах і селах, щоб всі повернулися додому.

Ми обов'язково витримаємо. У нас вистачить сил, терпіння і нервів.

А поки що бережіть себе і своїх близьких!

РАДИМО ПРОЧИТАТИ

 

О. Генрі (Вільям Сінді Портер). Дари волхвів. Останній листок : вибране ; пер. з англ. О. Гончара. Київ, 183 с.

До пропонованої збірки творів увійшли найбільш яскраві оповідання із його багатої і різнопланової літературної спадщини. Читача зачаровують уже перші сторінки книги, вражає неперевершений стиль всесвітньо визнаного майстра жанру короткої оповіді. Поєднуючи гумор і гуманізм, О. Генрі перетворює прозу буденного життя маленьких людей на повчальні притчі про вічні цінності, і байдуже, де відбувається дія – на Дикому заході чи в бетонних нетрях Нью-Йорка.

Мойєс Джоджо. Останній лист від твого коханого = The Last Letter from your Lover : роман ; пер. з англ. Т. Заволоко. Харків, 400 с.

Історія кохання Лу Кларк принесла Моєс номінацію на «Книгу року» від Galaxy Book Awards та була успішно екранізована.

Дві жінки, між якими – півстоліття… Кохання, що над ним не владний час.

Аристократка Дженніфер потрапила до жахливої автокатастрофи. Вона дивом уціліла. Доля зберегла їй життя, але забрала пам’ять. Молода жінка не може пригадати, а ні обставин аварії, а ні чоловіка, а ні рідних, а ні … загадкового незнайомця, що його листи знайшла серед своїх речей. Від кожного рядка віє такою пристрастю, такою тугою, таким безмежним коханням, що серця завмирають у передчутті дива…

Степан Бандера - провідник української нації.

 1 січня в Україні особливе свято: наша країна відзначає день народження Степана Бандери . 1 січня рівно 115 років від дня народження Степана Андрійовича Бандери, відомого лідера українського націоналістичного руху.А ви знали, що Степан Бандера…

Знав шість мов.

Із дитинства багато читав. Його рідна сестра Володимира згадувала, що улюбленими письменниками Степана були Іван Франко, Тарас Шевченко та Леся Українка.

Ще в гімназії прочитав працю Миколи Міхновського «Самостійна Україна».

Напам’ять цитував Святе Письмо і «Слово о полку Ігоревім».

Вигадав навіть розвагу: змагання з цитування уривків з літературних творів, народних пісень.

Мав акторський талант. Грав у виставах. Під час гімназійних літніх канікул 1925-го організував у рідному Старому Угринові аматорську театральну виставу.

Мав добрий слух, співав у хорі. Любив патріотичні та релігійні пісні, знав сотні коломийок, колядував. На Різдво 1937-го в’язні польської тюрми під проводом Бандери співали Службу Божу на чотири голоси.

Був волонтером.

Грав на барабані, фортепіано, гітарі й мандоліні.

Попри невисокий зріст, 159 сантиметрів, дуже добре грав у баскетбол.

Міг однією рукою тричі підтягнутись на турніку.

Бігав і посідав високі місця на змаганнях зі стрибків у висоту.

Катався на лижах.

Загартовувався. Взимку вибігав на вулицю тільки в шортах і купався в снігу.

Ще в гімназії склав пластову вмілість «Плавання». Для цього потрібно було вміти плавати в одязі та роздягатись у воді, володіти принаймні чотирма стилями, зокрема кролем і брасом, стрибати й пірнати, плисти без допомоги рук, рятувати потопельників.

Багато працював для розвитку громади рідного села.

Організував театрально-співочий гурток, кооператив, відділення руханково-пожежного товариства «Луг». Через це був змушений на рік відкласти вступ до університету.

Коли восени 1932-го родина Бандери переїхала в село Воля Задеревацька, студент Степан за одну ніч облаштував там читальню. Поляки дерева не давали, то Степан уночі з братом Василем потай від влади на плечах наносили дров й звели читальню.

Був майстром на всі руки. Міг і страву приготувати, і авто чи патефон зремонтувати.

У «Пласті» навчився оправляти книжки, записники, течки, образки різної величини: в полотно, картон із полотняними краями й кутиками, в шкіру та шкірзамінник.

Знався на техніці. Був вправним водієм. Англійські оунівці подарували Бандері автомобіль – синій Opel' Kapitan, реєстраційний номер PKW АВ 63-3821.

Захоплювався хімією.

Мав фотоапарат, сам проявляв плівку і друкував знімки. Власну фотолабораторію облаштував в центральному офісі Закордонних Частин ОУН в Мюнхені на Цеппелін-штрасе, 67.

Любив природу й мандри.

Дуже добре знався на грибах.

Перше псевдо Степана Бандери в «Пласті» - «Ґанді», на честь Магатми Ґанді, лідера борців за незалежність Індії.