вівторок, 28 червня 2016 р.

З Днем Конституції України!

Люди самі вибирають, за якими законами жити,
Якщо правду беруть, значить, так тому і бути.


           Конституцією своєю ми пишаємося неспроста,                 Є у неї мудрість, справедливість і, звичайно, доброта.
В ній прописані закони, щоб громадян захищати,
Щоб країною європейською Україна могла стати.

Вітаємо українців і бажаємо від душі,
Щоб нами досягалися всі на світі рубежі!


День Конституції – чи насправді це свято для українців?

На превеликий жаль в сучасній українській історії День Конституції хоч і державне свято, та суспільством ще не сприймається на належному рівні як в європейських країнах. І все тому, що більшість громадян в важкому повсякденному житті не відчувають реального захисту своїх прав ні Конституцією, ні законами, яких в законодавчому полі накопичилось вже не одна сотня. В них мало хто розбирається і ще менше бажаючих читати, вивчати, вимагати виконання. Таке у нас поки що неможливе!

Ст.1 «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава». Як гарно читається і як сумно усвідомлювати, що це зовсім не так. Ми не суверенні, бо навіть внутрішня політика проводиться під великим впливом східного і заокеанського «друзів». Прикладів тому безліч. Чого тільки вартий агресивний «газовий шантаж», якого не позбудемось ще багато років…
Якщо суверенність суто декларативна, то і незалежність точно така же – паперова. На ділі ми залежні від багатьох не тільки світових чинників, а й примх ближніх сусідів. Не сподобалась їм наше історичне відродження – лунає грізна заява і посла не відправляють. А скільки вказівок дають, куди скоріше приєднуватись, як історію писати. Проголосити державну незалежність було легше, ніж реально здійснювати. Для цього потрібна політична воля керманичів,та її не було і не буде…
Уважно читаючи Конституцію, виникає думка, що це – сюрреалістичний, схоластичний документ, розрахований на людей, відірваних від реалій життя. Він цікавій. Майже в кожній статті йде посилання на «відповідно до закону». А законів нема і значить – конституційна норма завмирає на папері, як голос волаючого в пустелі… Його ніхто не чує і він нікому не потрібний!..
Ця тоненька книжечка має бути настільною у кожного громадянина поряд з Біблією і Кобзарем. В демократичних країнах Конституція шанується, виконується, нею пишаються, на неї покладаються в захисті своїх прав. У нас поки що все не так. Конституцію мало хто читав, тримав в руках й не спішить з нею до чиновника, прокурора, судді. Її відкрито зневажають, порушують, насміхаються…
Оце і є «конституційна криза», коли громадяни не вірять в силу закону, в можливість спати спокійно, знаючи, що права надійно захищені, і жоден чинуша не зможе їх брутально порушити. У нас практично ВСЕ залежить не стільки від законів, скільки від настрою тих, хто повинен їх виконувати. Здолати цей правовий негативізм дуже складно. Він закладався в інші часи минулих років…
Конституція практично не виконується по одній причині – суспільство до цього не готове! В більшості своїй воно політично аморфне, індивідуально егоїстичне, морально невимогливе. Рівень політичної, правової культури у нас надзвичайно низький. Якщо проста людина не вірить в свої можливості, а байдужий погляд чиновника, що «крутить законами, як циган торбою», для нього є остаточним вироком, то закони у нас ЗАВЖДИ будуть самі по собі, відірвані від життя, а народ так і залишиться на одинці з проблемами..
Конституційні «баталії» є віддзеркаленням того, що реально відбувається. Це жорстока боротьба за «місце під сонцем», за можливість володіти посадою, майном, капіталом. Це «битва» за узурповане право меншості диктувати умови існування більшості, яка самочинно «благословляється» під приводом законодавчої «творчості» вузького кола осіб. Коли це закінчиться – поки невідомо.
То, яким буде День Конституції для українських громадян – святковим чи буденним – кожний вирішить самостійно. В останній 161 статті він іменується «державним святом». Тільки наше громадянське сумління підкаже серцю, душі і розуму, чи це є насправді так!!!..
Богдан Вівчарик

пʼятниця, 1 січня 2016 р.

Борець за волю України Степан Бандера

Степан Бандера 
(1.1.1909-15.10.1959)

Степан Бандера
Ця людина — ціла ера
В українському бутті...
Все йому віддав Бандера,
Все, що мав лишень в житті! 

Петро Гоць
Націоналіст-революціонер, Провідник ОУН, видатний політик.
Народжений у с. Угринові на Львівщині в родині священика Андрія Бандери. Після закінчення гімназії у Стрию проходив навчання у Рільничому відділі Львівської Політехніки в Дублянах.
З ранніх років став активним борцем за українську справу. Маючи 18 років, уже був видатним членом Української Військової Організації, а з 1929 року Бандера — член Організації Українських Націоналістів (ОУН), два роки пізніше — член Крайової Екзекутиви на Західньо-Українських Землях (КЕ ОУН ЗУЗ). Під кінець 1932 року виконує обов'язки крайового Провідника ОУН і крайового Коменданта УВО, а в наступному році, на 25 році життя, очолює крайові УВО й ОУН, які згодом (остаточно в 1934 р.) злилися таким чином, що крайова УВО стала військово-бойовою референтурою Організації Українських Націоналістів.
Недалекоглядні оцінювачі з чужого, критиканського підворіття докоряли полковникові Євгенові Коновальцеві, що він нібито допустив велику помилку, передаючи кермо підпільно-революційної боротьби на ЗУЗ надто молодому Бандері. Пізніші роки підтвердили правильність полковникового вибору. Степан Бандера справді належить до найвидатніших політичних постатей нашого століття.
Читаючи друковані праці Степана Бандери, легко переконатися, що вони й тепер, у наші дні, не втратили своєї актуальности.
Степан Бандера представив свою революційну концепцію, з якою не погодився полковник Андрій Мельник. У 1940 році, коли на європейському континенті палали воєнні вогні, ситуація потребувала продуманих дій, виходячи з позицій правильної оцінки політичної ситуації. Настав розкол в Організації, що залишив небажані наслідки. Розкол стався передовсім на двох відмінних концепціях: революційній (бандерівській) і помірковано-виваженій (мельниківській).
Революційна концепція опиралася на твердженні, що за всяких умов, незалежно від того, які б територіяльно-політичні зміни не відсували ся на теренах Східньої Европи (України), — Організація Українських Націоналістів і далі вестиме боротьбу за Українську і Соборну Суверенну Державу. Відповідно до того, після вибуху війни між гітлерівською Німеччиною і російсько-большевицькою імперією, не питаючись дозволу в німців, ОУН проголосила Акт 30 червня 1941 року, яким відновлено українську державність на наших землях. Революційна концепція ОУН і Акт 30 червня стали ідейно-політичною основою збройної боротьби, яку протягом довгих років на двох фронтах вела створена революційною ОУН безстрашна Українська Повстанська Армія.
Щоправда, у той час, коли розгорталася боротьба УПА, Бандера, його заступник Стецько й інші націоналісти-революціонери були ув'язнені, караючись у німецьких тюрмах і концентраційних таборах.
Восени 1944 p., коли вже не було німецьких окупантів в Україні, Бандеру, Стецька й інших, а також Андрія Мельника, арештованого на початку 1944 року, було звільнено. Бандера зразу ж звернувся до крайової Організації Українських Націоналістів за допомогою перебратися на рідні землі, щоб брати участь у збройній боротьбі УПА.
Бандеру не зламали ні польські, ні німецько-гітлерівські тюрми, ні поневіряння у концтаборі, де безперервно над ним і його близькими друзями висів меч Дамокла. Степан Бандера, людина крицевого гарту, став символом Української Нації. Такої популярности, яку мав Бандера і в краю, і за його межами, не мав ніхто. Борців за національне визволення різних народів большевики називали узбецькими, литовськими, грузинськими й ін. „бандерівцями". Слово „бандерівець" стало синонімом борця проти московського червоного рабства.
Про це знали комуно-большевицькі терористи — московські імперіялісти. Вони вислали свого аґента — виродка Сташинського — до Мюнхену (міста перебування Бандери), щоб той його фізично знищив. Червоні терористи вбили цю велику Людину, але не вбили ідеї, носієм якої був Степан Бандера.
Марічка Галабурда-Чигрин Степан Бандера / 
Упоряд. П. Кардаш. – К., 2005. – С. 418.

Книги

Книги
Бандера С. Перспективи української революції. 2-ге репринт. вид. / С. Бандера. – Дрогобич : Відродження, 1999. – 656 с.
Вбивство Степана Бандери. – Л.: Червона калина, 1993. – 357 с. – (Історична бібліотека, Ч.7); (Сини України).
Галамай С. Боротьба за визволення України, 1929-1989 : [репринт. вид.] / С. Галамай // Л.: Каменяр, 1993. – 343 с.
Галамай С. Похідні групи. План ворога на знищення народу: «Україна без українців!» Понад 10 літ боротьби Залізних лицарів УПА // Галамай С. Боротьба за визволення України, 1929-1989: [репринт. вид.] / С. Галалай. – Л.: Каменяр, 1993. – С. 203-233.
Гоць П. Степан Бандера – лицар ідеї та чину (1909-1959) : реком. Бібліогр. покажч. / Петро Гоць, Галина Куприк; Центральна б-ка Стрийської РЦБС; Музей С. Бандери в Дублянах. – Стрий-Дубляни, 1999. – 17 с.
Дмитрук В.  Вони боролися за волю України : [монографія] / В. Дмитрук. – Луцьк: Волин. обл. друк., 2007. – 1072 с.
Дебрицький Р. Два роки з Степаном Бандерою / Р. Дебрицький // Літопис Червоної Калини. – 1994. – Ч. 1 – 3. – С. 29 – 33.
Дужий П.  Степан Бандера – символ Нації : ескізний нарис  про життя і діяльність Провідника ОУН / П. Дужий.  – Л., 1996. – Ч. 1. – С. 190. 
Злочин / упоряд. П. Кардаш. – К.: Вид-во ім. О. Теліги, 2005. – 560 с.
Сергійчук В.І. Свідчать радянські документи // Сергійчук В.І. ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали / В.І. Сергійчук. – К.: Дніпро, 1996. – С. 6 – 173.
Сергійчук В. Десять буремних літ. Західноукраїнські землі у 1944 - 1993 рр.: нові документи і матеріали / В. Сергійчук . – К.: Дніпро, 1998. – 944 с.
Сергійчук В.І. ОУН-УПА в роки війни: нові документи і матеріали / В.І. Сергійчук. – К.: Дніпро, 1996. – 484 с.
Сергійчук В.І. Український здвиг. Закерзоння, 1939-1947 / В. Сергійчук; КНУ ім. Т.Г.  Шевченка, Центр українознавства. – К.: Укр. вид. спілка, 2004. – 840 с.
*      *      *
Алексєєв С. Бандера international / С. Алексєєв // Політика і культура. – 2001. - №  32. – С. 52 - 53.
Атаманюк Ю. Хай живе Космач – Бандерівська столиця! / Ю. Атаманюк // Українська думка. – 2007. - № 47/48. – С. 9. 
Бражник С. “Червоно-чорний ? ... Бандерівець !” : документ. повість / С. Бражник // Всесвіт. – 2008. - №  3/4. – С. 48 - 105.
Буцко М. Вуз, де вчився Степан Бандера  : [з історії Львів. політехн. ін-ту] / М. Буцко // Дзвін. – 1994. - № 7. – С. 127 – 133. 
Визначні постаті визвольної боротьби України (найновіша доба) : [В. Андрусяк, С. Бандера, В. Білас, Д. Данилишин, Д. Вітовський, Р. Волошин, В. Вишневський, М. Гарматій] // Мандрівець. – 1995. - № 3. – С. 79 – 88.
Воля О. Міцний, незламний : [до 90-річчя від дня народження Провідника ОУН С. Бандери ]  / О. Воля // Січеславський край. – 1999. - № 1. – С. 3. 
Гнатюк В. Уроки Степана Бандери / В. Гнатюк // Визвольний шлях. – 2000. - № 10. – С. 24 – 30.
Делегат М. Українська Повстанська Армія в повоєнний період у Карпатському регіоні: бандерівці – факти, домисли та легенди / М. Делегат // Віче. – 2008. - №  17. – С. 2 – 3. 
Дем’ян Г. Степан Бандера в українському пісенному фольклорі  / Г. Дем’ян // Укр. проблеми. – 1995. - № 2. – С. 109 – 115. 
Дем’ян Г. Степан Бандера в українському пісенному фольклорі  / Г. Дем’ян // Воля і Батьківщина. – 1996. - № 4. – С. 94. 
Дем’ян Г. Всеукраїнська і світова велич Степана Бандери  / Г. Дем’ян // Визвольний шлях. – 2002. - № 1. – С. 31 – 41. 
Дергач В. Вінок Сонетів Степану Бандері / В. Дергач // Визвольний шлях. – 1998. - № 10. – С. 1237 – 1239.
Дзюбан Р. Звідки походить рід Степана Бандери (генеалогічна розвідка) / Р. Дзюбан // Визвольний шлях. – 1999. - № 10. – С. 1162-1178.
Довгаль С. Дніпропетровськ – “столиця” бандерівців на сході України? / С. Довгаль // Україна молода. – 1995. – 2 черв.
Дужий П. За яку Україну боровся Степан Бандера / П. Дужий // Укр. ідея і чин. – 1998. - № 1. – С. 34 – 49.
Рец. Дем’ян Г. За волю, честь і доброту України // Воля і батьківщина. – 1996. - № 4. – С. 106 – 108.
Заєць В. Праці Степана Бандери – в Національній Парламентській    / В. Заєць // Культура і життя. – 1996. – 1 трав. 
Зварич О. Українські бандери у центрі Мадрида : [візит Президента України Л. Кучми в Іспанію] / О. Зварич // Україна молода. – 1996. – 11 жовт. 
Злупко С. Економічні погляди Степана Бандери та економічні проблеми суверенної України / С. Злупко // Визвольний шлях. – 1999. - № 10. – С. 1194 - 1199.
Кириленко В. Мов спалах блискавки : [про соратника С. Бандери – С.М. Мудрика] / В. Кириленко // Вісті з України. – 1993. – 9 – 15 верес. – С. 10.
Липовецький С. “Я знаю, що наложу головою ...” : Степан Бандера : воля, віддана нації / С. Липовецький // Україна молода. 2008. - № 104. – С. 8.
Липовецький С. На прізвище Бандера: родина Провідника ОУН упродовж кількох поколінь платила за українську визвольну ідею найдорожчу ціну / С. Липовецький // Україна молода. – 2008. - №  129. – С. 6.
Липовецький С. Родинний націоналізм : [про С. Бандеру] / С. Липовецький // Україна молода. – 2008. - № 77. – С. 10.
Махно Т. Степан Бандера: міф і реальність / Т. Махно // Персонал плюс. – 2006. - №  52. – С. 13.
Лондонське радіо Бі-Бі-Сі про Степана Бандеру // Шлях перемоги. – 2002. – 13 лют. – С. 5.
Лосєв І.  Явище “бандерофобії” в Російській свідомості / І. Лосєв // Універсам. – 2002. - № 3 – 6. – С. 61 – 64.
Маніфест 9 великого збору ОУН (бандерівців) // Визвольний шлях. – 1996. - №  8. – С. 914 - 923.
Мизак Н. Розвінчання московських убивць С. Бандери на сторінках часопису “Шлях перемоги” (1959-1962) Н. Мизак // Визвольний шлях, 2005. – Кн. 7. – С. 70 - 79. 
Могильний А. Нюрнберг не судив Степана Бандеру / А. Могильний // Голос України. – 2002. – 15 жовт. 
Несхибний символ волі : 1 січ. 1909 р. народився провідник укр. нац. революції Степан Бандера // Січеславський край. – 1996. – Ч. 1. – Січ.
Орнат Я.  Останні дні і ночі отця Бандери, розстріляного енкаведистами 10 липня 1941 року в Києві  / Я. Орнат // Сучасність. – 2000. - № 9. – С. 109 – 116. 
Панченко О.  “Декрет” Степана Бандери : Акт відновлення Української держави 30 червня 1941 року та його місце в нашій історії  / О. Панченко // Політика і час. – 2001. - № 7. – С. 86 – 96.
Пастух Р. Родина Степана Бандери  / Р. Пастух // За вільну Україну. – 1994. – 15 жовт. – С. 2.
Пастух Р. Родина Степана Бандери  / Р. Пастух // Церква і життя. – 1997. – Ч. 6.
Пастух Р. Родове гніздо Бандерів – Стрий : [члени роду Бандерів “учасники відкриття садиби музею в Стрию]  / Р. Пастух // Укр. думка. – 2002. – 13 груд. – С. 2.
Патриляк І. Теоретична спадщина Степана Бандери та сьогодення / І. Патриляк // Визвольний шлях, 2005. – Кн. 1. – С. 94 - 100. 
Пахолко С. Меморіальні музеї Степана Бандери та його родини на Галичині / С. Пахолко, О. Мартин // Пам’ятки України. – 2006. – Ч. 1/2. – С. 14 – 16. 
Посівнич М. Степан Бандера – Провідник Крайової Екзекутиви ОУН (1933 – 1934) / М. Посівнич // Визвольний шлях. -  2004. – Кн. 1. – С. 86 - 95. 
Руденко Ж.  Две пощечины Степану Бандере  / Ж. Руденко // Киев: Новости. – 1998. – 24 апр. – С. 6.
Савчук М. Музей Степана Бандери в Лондоні  /  М. Савчук // Молодь України. – 1995. – 2 лют. 
Салила Т. Поезія Українського Резистанцу (Степан Бандера на тлі епохи)  / Т. Салила // Визвольний шлях. – 1999. – Кн. 3. – С. 301 – 305. 
Сватко Я.  Степан Бандера / Я. Сватко // Українська ідея і Чин. – 1998. - № 4. – С. 22.
Святкове слово Провідник Степана Бандери на відзначення 25-ліття ОУН у Манчестері, 1954 // Визвольний шлях. – 2002. - № 1. – С. 42 – 45. 
Сич О.  Пласт у житті Бандери / О. Сич // Визвольний шлях. – 1999. - № 7. – С. 811 - 818.
Скуратівський В. Бандерівка : оповідання / В. Скуратівський // Літературна Україна. -  2005. - № 14. – С. 5. 
Скуратівський В. Своє життя віддав інтересам і доброту нації : [про Степана Бандеру] / В. Скуратівський // Берегиня. -  2004. – Ч. 3. – С. 4 – 7.
Скуратівський В. Рік сподвижника нації : [про Степана Бандеру] / В. Скуратівський // Берегиня. - 1999. – № 1. – С. 3 – 6.
Степовичка Л.  Поезії : до 90-річчя Степана Бандери / Леся Степовичка // Літературна Україна. – 2002. – 6 черв. – С. 5. 
Україна відзначає ювілей Степана Бандери // Визвольний шлях. – 1999. – Кн. 2. (611). – С. 141 – 144.
Ходєєв І. Святе місце на кладовищі в лісі : тут поховано провідника ОУН-УПА : [Степана Бандеру] / І. Ходєєв // Україна молода. - 2008. - № 93. – С. 10. 
Шатилов М. Смерть в осінньому Мюнхені  / М. Шатилов // Визвольний шлях. – 1994. – Кн. 1-2. – С. 1-8.

Інтернет-ресурси про життя та діяльність Степана Бандери

Степан Бандера - Націоналістичний портал
Галина Гордасевич - Степан Бандера: людина і міф ... Danylo Chaykovsky - STEPAN BANDERA, HIS LIFE AND STRUGGLE · Світлини Степана Бандери ...
www.ukrnationalism.org.ua/movement/?bandera - 29k
С.Бандера, Автобіографія - Украинские Страницы  
Мій батько, Андрій Бандера, греко-католицький священик був у той час парохом в Угринові Старому (до парафії належало ще сусіднє село Бережниця Шляхетська). ...
ukrstor.com/ukrstor/bandera_bio2.html - 46k
Бандера, Степан
 В.Марченко, Цвет знамени Степана Бандеры Новый взгляд на лидера ... Петро Мiрчук , СтепанБандера. Символ революцiйноi безкомпромiсовости NY-Торонто 1961 ...
ukrstor.com/bandera.html - 12k
Майдан. Статті. Бандера з нами
31 Гру 2005 ... Серед цих історичних осіб найпомітніше місце займає Степан Бандера. Цікаво спостерігати зміну настрою таких державних людей під час ...
maidan.org.ua/static/mai/1136045419.html - 21k
ZAXID.NET - Бандера був терористом-романтиком, – Ярослав Грицак
12 травня 2008 ... Бандера був захоплений духом степової України. Після арешту влітку 1941 року Бандера був ізольований і не зовсім розумів, ...
www.zaxid.net/article/16552/ - 74k

четвер, 31 грудня 2015 р.

Від щирого серця вітаю вас з Новим роком і Різдвом Христовим! Рік, що минає, непростий, але багатий на події. Маємо бути



Дорогі друзі!
Від щирого серця вітаю вас з Новим роком і Різдвом Христовим!
Рік, що минає, непростий, але багатий на події. Маємо бути певними, що будь-які труднощі є посильними для нас.
 Історія вкотре ставить український народ перед випробуваннями, і він героїчно відстоює своє право на мир і добробут, єдність і злагоду, суверенітет і територіальну цілісність. Хай у новому році самовіддана й наполеглива праця кожного стане запорукою спільних перемог задля процвітання нашої країни.Хай Новий рік увійде у ваші оселі з добром і радістю, злагодою і достатком, з надією і натхненням для нових здобутків.
Нехай ці величні зимові свята, як і всі дні наступного року, будуть щедрими на любов і доброту, взаєморозуміння і повагу, а Різдвяна Зоря запалить у ваших серцях вогонь віри, надії і впевненості у здійсненні найзаповітніших бажань.
Від усієї душі бажаю всім нам міцності духу, здоров’я, щастя, надійних друзів, оптимізму і наснаги. Нехай Новий рік буде щедрим на добро і любов, сповненим вірою і милосердям, перемогами і великими звершеннями. Щиро зичу вашим родинам добра і злагоди, затишку та Божого благословення. Хай ці свята – вісники оновлення, мрій і сподівань – принесуть мир і достаток, а рідні  зігріють теплом своїх сердець.
Щасливого Нового року та світлого Різдва Христового!



пʼятниця, 27 листопада 2015 р.

День пам'яті жертв голодоморів і політичних репресій.

28 листопада, в Україні - День пам'яті жертв голодоморів і політичних репресій.

28 листопада український народ сколихнеться від усвідомлення Голодомору. Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про Геноцид українського народу і чиста пам’ять про всіх полеглих здатні звільнити нас від мороку минулого. 

У цей день в містах і селах нашої держави тисячі людей запалюють свічки пам’яті по безневинно померлих з голоду. На вшанування пам’яті жертв голодомору в храмах
Пам’яті невинно убієнних
У пам’ять про померлих українці запалюють свічку у вікні. Її ставлять у горнятко з житом чи пшеницею: зернята символізують душі померлих, а вогник - містичний зв’язок із ними.
Ідея запалювати свічки у вікнах належить доктору Джеймсу Мейсу, досліднику Великого Геноциду в Україні, котрий відкрив світові очі на найбільшу трагедію України ХХ століття. І прозвучала ця ідея на слуханнях у Верховній Раді в лютому 2003 року. Зараз вона підтримана на державному рівні.





Українська нестерпна сюїта…
А навколо – одна сон-трава –
Умирать почали у квітні,
Коли – всюди – все ожива.
Ні живої води…
Ні порому.
Що єднає життя на порі,
Чи ж то легко смеркать молодому
На ранковій веселій зорі?!
Все і проліски, і блавати…
Ще би трохи – і сад зацвів!
Як було тим очам закриватись
Під лункий солов'їний  спів?!
… Умирать почали у квітні.

(Антоніна Листопад)


Запалімо свічки на вшанування пам'яті безвинно загиблих!



На вікні свіча миготіла,

Кривді з-за плеча тріпотіла,

До правди летіла.
Там де рідний край,
Де Україну голоду нагай
Шмагав до згину
Не день, не годину...

На вікні свічі не задути.
Скарги і плачі досі чути –
Усе люди тямлять.
Досі жаль до сліз,
Тих що не в пору
Їх потяг укіс голодомору,
То ж вічна їм пам’ять.


                                                                                   (Богдан Стельмах)



Хай світло від свічки у небо летить
Хоча б одну душу зігріє в цю мить
Щоб душа ця загублена спокій знайшла
І у вічність до Бога вона відійшла.

середа, 18 листопада 2015 р.

ДЕНЬ ГІДНОСТІ І СВОБОДИ


У цей знаменний і величний день ми з гордістю говоримо про те, що українці – це народ, який заслуговує поваги світової спільноти. Адже ми разом довели росіянам і білорусам, полякам і литовцям, німцям і шведам, англійцям і американцям… те, що українці – це народ глибоко патріотичний, з високим почуттям гідності і непереборним духом свободи! 


Єдність і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків! Будемо з шаною зберігати і захищати цей безцінний скарб! Хай береже нас усіх Господь і слава Йому за цю прекрасну країну – Україну! 

Слава Україні!




 «Революція Гідності» – так назвуть згодом «Євромайдан» – об’єднала весь український народ навколо високої мети – відстоювання незалежності України, її розвитку в європейському співтоваристві, захисту демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, досягнення гідного рівня життя й праці.

 Зараз, коли Асоціацію з ЄС уже підписано, ми вшановуємо учасників тих історичних подій – справжніх патріотів країни, достойних нащадків своїх героїчних предків, і сповнені гордістю за наших співвітчизників, які понад усе цінують свободу і гідність.
 Сьогодні боротьба за незалежність України, її суверенітет, кордони продовжується, і від зовнішньої агресії нас захищають такі ж патріоти й щирі люди, які були на Майданах міст та містечок нашої країни.
 Відзначаючи річницю Революції Гідності, ми  творимо  історію, яку пишемо  разом.

 Народе мій, пишаюся тобою:
Моя душа  – частинка твого «Я».
Красою правди у святім двобою
Понад Майданом сонця лик сія…
Є нація! Хай знають всі у світі:
Ми є! Народ піднявся із колін!
І переможно сонце правди світить,
Співає гордо наш Державний Гімн


Не окроплений – залитий кровію героїв.
Їх палили, гнали, били, рвали і стріляли,
Кров лилася на Майдані, смерть страшна гуляла.

Бо Гідності революцію герої творили,
Волю свою й незалежність вони боронили.
Бій жорстокий, бій за Неньку мужнього народу,
«Душу й тіло ми положим за нашу свободу».

Сльози болю, сльози смутку, свічі і лампади,
Квітів море на бруківці й криваві троянди.
Із лампадок вже горить Тризуб України,
Це як символ, це як факел, в боротьбі – єдині.

Любов – туга, журба – пам’ять, світла пам’ять вічна,
У серцях і душах наших житиме довічно.
І Герої України – це Небесна Сотня,
Не загинули - злетіли в голубінь небесну!



З метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку ХХІ століття у бібліотеці-філії с. Колиндяни проведено урок-діалог  «Я стану твоїм захисником, Україно» спільно з учнями школи.
Мета уроку: віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.

На заході проведено: бесіду «Прагнення до свободи», виступ учнів з віршами про Небесну Сотню, перегляд відеофільму «Зима, що нас змінила»,учні 1 класу здійснили віртуальну подорож картою України  та взяли  участь в експрес- грі «Я  Українець і цим горджуся»,  оформлено книжкову виставку «День Гідності та Свободи».



четвер, 29 жовтня 2015 р.

Всеукраїнський день бібліотек



Шановні бібліотекарі!
Прийміть найщиріші вітання з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек. Це свято свідчить про глибоку повагу народу до своєї духовної спадщини, освіти, науки і культури, а також про визнання історичної ролі бібліотеки в житті суспільства.
Сьогодні книгозбірні – це інформаційні, культурні, освітні заклади, які роблять вагомий внесок у розвиток українського державотворення, сприяють розбудові громадянського суспільства.
Справжніми помічниками та порадниками на шляху до вершин знань і мудрості народу є бібліотекарі – вірні збирачі духовних скарбів, провідники у світ нового і непізнаного. Саме ви, бібліотекарі, допомагаєте читачам бути обізнаними у сучасних проблемах, пізнавати реальну картину світу. Нині бібліотеки є тими інформаційними ланками, які поєднують читачів і управлінські структури, роблять діяльність органів влади прозорою і відкритою для населення. Подальший розвиток бібліотечної справи – це запорука розвитку суспільства.
Бажаємо вам, шановні бібліотекарі, творчої наснаги, міцного здоров’я, натхнення, радості, щастя, добра і нових успіхів у вашій благородній просвітницькій справі.

Всеукраїнський день бібліотек відзначається в Україні щорічно 30 вересня вже понад п'ятнадцять років і є професійним святом працівників близько 40 тисяч діючих бібліотек.
Сучасна бібліотека поєднує в собі освіту та інформування, надаючи доступ до свого фонду, та, крім цього, відкриває електронний ресурс для читачів. Її функції стають значно ширшими, адже там проводять виставки, конференції, брифінги та творчі вечори.
З появою та поширенням Інтернету, гаджетів та рідерів постало питання про можливу непотрібність у найближчому майбутньому друкованих видань, а разом з ними і бібліотек. Нові технології стрімко впливають на соціальне та культурне життя читачів, а це, у свою чергу, не може не позначитися на функціонуванні бібліотеки.
Сьогодні для декого у бібліотеці незвичайним буде здаватися те, що більшість відвідувачів не сидить біля моніторів комп'ютерів. А ідеальним бібліотечним простором студенти вважають наявність комп'ютеризованих робочих місць, зручних меблів, достатню кількість розеток для лептопів та обов'язкову наявність Wi-Fi. Бібліотеки повинні відповідати запитам читача, а саме мобільності та можливості отримання максимуму інформації в одній установі. При цьому книги не відходять на другий план, залишаючись класичним джерелом інформації.

У бібліотеці користувачі можуть працювати в Інтернет-мережі, отримати доступ до Wi-Fi. На всіх поверхах бібліотеки можна ознайомитися із зібранням восьми з половиною сотень портретів видатних людей різних століть, народжених в Україні, пов'язаних з нею або тих, хто прославив її за кордоном, що є частиною проекту "Українці у світі".
Незважаючи на швидкісний Інтернет, що забезпечує неперервний доступ до різних джерел інформації, студенти КПІ все частіше звертаються до друкованих книжок, знаходячи відповіді на свої запитання саме там. І це не дивно, адже віртуальний досвід ніколи не замінить досвід відвідування бібліотеки. Очевидно, що у світі, переповненому цифровими технологіями, людина відчуває потребу у відвідуванні реальних місць, де можна навчатися протягом усього життя.
Сподіваємося, що День бібліотек – свято не лише для бібліотечних працівників, але й для усіх наших читачів. Зі святом вас, дорогі друзі!