Михайло Вербицький - символ нашого національного відродження в Галичині

Сьогодні, 4 березня у світі відзначають 200 річницю від Дня народження Михайла Вербицького - священика, композитора, хорового диригента, автора гімну «Ще не вмерла Україна» та видатного прогресивного діяча української культури першої половини XIX ст.. 

 

М. Вербицький плодотворно працював у різних галузях музичного мистецтва і створив низку талановитих хорових, оркестрових і музично-драматичних композицій. Його творчість мала особливо велике значення для демократичної культури західноукраїнських земель, що розвивалася в особливих і складних умовах.

Високий художній рівень творів Вербицького, майстерність композиторського письма дають право називати його першим західноукраїнським композитором-професіоналом, незважаючи на те, що він не закінчував спеціальних музичних шкіл і сучасники вважали його митцем-аматором.

Творчість М. Вербицького — важлива сторінка в історії розвитку вітчизняного музичного мистецтва.

Вербицький – перший з галицьких композиторів, звернув увагу на вірші Т. Шевченка. Тут варто згадати про один з його найвидатніших творів – маштабну кантату “Заповіт”, написану для подвійного, мішаного і чоловічого хорів, для соліста і для симфонічної окерстри. У словах “Як умру, то поховайте, мене на могилі...”, незрівняно величаво представлено конаючого поета розмашистими музичними тонами. У цій композиції виявлено всю силу безсмертного генія Тараса. Цей героїко-епічний твір вперше був виконаний у 1868 році на шевченківському святі–концерті у Львові.