Ти – вічний біль, Афганістан,

Ти – наш неспокій.

І не злічить глибоких ран

В борні жорстокій.

І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –

Не всі вернулися сини із тих ночей…

Представляємо книжкову виставку про героїв  афганської війни. У переддень 26-річчя виведення з Афганістану радянських військ ми розмірковували над причинами афганської війни, яка нанесла незагойні рани в серцях тисяч солдат та офіцерів, в серцях батьків, що втратили своїх юних синів. І ще раз приходили до висновку: війна – це безумство, це невиправдана жорстокість.   Час лікує рани. Але фізичні. А в душі, у пам 'яті воїнів - афганців назавжди залишаться суворі будні Афганістану.

Афганська війна тривала 10 років. Триває і сьогодні, але, слава Богу, вже без участі наших солдат. А тоді ж, йдучи у пекло, вірили, що несуть визволення приниженим та поневоленим, що йдуть не вбивати, а захищати нове життя.

         Кажуть, що час – найкращі ліки, хоча роки минають, а пам’ять вперто усіх вертає назад, коли наші недолугі керівники взялися наводити лад на чужих територіях, віддавали абсурдні накази. 27 грудня 1979 року за рішенням Політбюро ЦК КПРС, очолюваного Леонідом Брежнєвим, війська СРСР увійшли до Афганістану для підтримки прокомуністичного режиму Народно-демократичній партії Афганістану. Спочатку радянські війська розташувалися гарнізонами у великих містах країни, а згодом поступово втягнулися в бойові дії по всій території Афганістану.

 Ми повинні розумі трагізм участі в афганській війні тоді ще радянських людей, бо через Афганістан пройшло їх з України більше 160 тис. У цій війні загинуло понад 15 тисяч наших солдат, 35 тисяч було поранено, тисячі потрапили в полон. Давайте ж і ми з вами будемо пам’ятати воїнів-ветеранів, а особливо тепер коли в Україні знову гинуть наші солдати, вже не на чужій землі, а гинуть захищаючи свою землю, свою неньку Україну. Тож виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває й досі. Вони цього заслуговують.

Слава усім, хто повернувся з поля брані,

Хто бачив смерть в крутих горах Афгану

І тим, хто не прийшов і з рідної землі…